З всесвітнім днем котів!

Друзі, минув рік відтоді, як ми усім Товариством шукали нову оселю місцевому пухнастику. З початку війни він залишився без господаря. Жив на вулиці. Невдовзі на наше повідомлення відгукнулися. Як живеться котику зараз, вирішили розпитати у Всесвітній день котів. Його відзначають сьогодні. І ось, що нам розповіли:

- Спочатку він не вірив, боявся, в очах я бачив величезну образу на "кожаних", мабуть, не легко йому, домашньому котику, було зимувати на вулиці…
Прийшли додому, помилися, через тиждень ще раз - не любить. Пару місяців лікувалися. Ветеренарів поважає, але боїться. А от до людей довіра повернулася... Тепер це дуже ніжний, ласкавий, розумний, вихований (за рік крісла і дівани цілі) котик. На роботу проводжає і зустрічає з воркотінням, перед відрядженням сідає біля дверей зі мною «на дорожку». Якщо щось у мене не так - відчуває моментально і одразу іде на ручки, вмивається, воркотить і засинає - заспокоює. Коли я вдома ходить за мною хвостиком постійно в усі кімнати: вмиватися - разом, їсти - разом, дивитись ТВ - також разом.
Прибирати вдома любить, але від пилососа ховається на холодильник. На стіл – ні-ні, звісно коли я вдома, а так він в домі господар "хочу на гітарі граю, хочу транзистор слухаю"... Звісно ранок у нас починається рано, будильник мені вже не потрібен, він ніколи не проспить, починає воркотати і обережно покусувати пальці на руках...

Друзі, котики ніколи не будуть водити дружбу з тим, хто не здатний їх любити. Вони ніколи не помиляються в людях!