
Про відпустки у час війни згідно трудового законодавства
Кожному працівникові гарантовано право на щорічний відпочинок. В Україні відпустки та пов'язані з ними виплати у рамках трудових відносин регулюються Трудовим кодексом, законами та іншими нормативно-правовими актами. Закон про відпустки чітко регулює тривалість та періодичність часу для відпочинку, а також розмір виплат за його використання чи невикористання.
Пропонуємо розглянути основні правила оформлення відпусток.
Згідно із законодавством України, мінімальна тривалість відпустки становить 24 робочі дні на рік.
Порядок надання. Відпустка надається за письмовою заявою з урахуванням бажання працівника та можливостей підприємства (але не менше ніж 14 календарних днів).
Не пізніше як за два тижні до початку щорічної відпустки роботодавець зобов'язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки. Форму такого повідомлення законодавством не встановлено, тому його оформлення має довільний характер.
Якщо працівник йде у відпустку в обумовлений графіком термін, подання заяви про надання відпустки не є обов'язковим.
Якщо працівник має намір піти у відпустку в інший період, йому необхідно подати роботодавцю відповідну заяву про поділ відпустки або її перенесення
Розподіл. Зазвичай відпустки надаються протягом календарного року та можуть бути поділені на частини, якщо працівникові це зручно та погоджено з роботодавцем.
Оплата. Під час відпочинку працівникові виплачується заробітна плата за ці дні. Розмір оплати розраховується виходячи із середнього заробітку працівника за період до початку відпустки
Додаткові відпустки. Передбачені додаткові дні відпочинку для певних категорій працівників (наприклад, для працівників, зайнятих на важких умовах праці, із дітьми тощо).
Відпустка без збереження заробітної плати. Можуть надаватися додаткові дні для догляду за дитиною до 3 років або за хворими членами сім'ї. Вони не оплачуються підприємством. Протягом періоду дії воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження 30-денного строку, без зарахування часу перебування у такій відпустці до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку.
У період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівникові у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об'єктах критичної інфраструктури.











