Олександр Захарчук- 41 рік в енергетиці
Усвідомлення свого майбутнього місця роботи до нашого колеги, начальника електротехнічної лабораторії СО «Вінницькі міські електричні мережі» АТ «Вінницяобленерго» Олександра Захарчука, прийшло у доволі ранньому віці, у неповних 18 літ. І досить несподівано! Адже у 1983 році він, випускник однієї з вінницьких середніх шкіл і визнаний майстер спорту зі стрибків у воду (10 років тим серйозно займався), мріяв лише про одне - вступити до педагогічного інституту на факультет фізичного виховання і спорту. Та провалив там екзамен з хімії. Тому виникло питання - що робити далі? Вирішив йти працювати. Але куди? Не маючи ніякого досвіду, дослухався до порад батьків, які все життя пропрацювали в енергетиці. Так, каже, і опинився на Вінницькому центральному підприємстві електричних мереж. З кредитом довіри взяли електромонтером релейного захисту.
- Аби його виправдати, довелося дуже старатися і багато чому навчатися, набиратися досвіду. Так потроху втягнувся у професію. Сподобалося. Тож, до педагогічного вже й не тягнуло, - пригадує Олександр Іванович.
Через рік такої праці Олександр Захарчук спробував вступити до Вінницького політехнічного і вступив на факультет енергозабезпечення промислових підприємств, міст та сільського господарства. Каже, що роки навчання пролетіли швидко та ще й співпали зі службою в армії. Після того за направленням повернувся на своє підприємство і продовжив працювати тут, але вже інженером служби ізоляції та захисту від перенапруги, потім - провідним інженером. І так до 2003 року, а далі по переводу – начальником електротехнічної лабораторії СО «Вінницькі міські електричні мережі» АТ «Вінницяобленерго».
- Тут працюю і донині. Наша служба непроста, і час непростий, війна. Загарбники перевернули все догори дригом. З 10-ти працівників нашої лабораторії четверо нині на фронті. Це провідний інженер Євген Романюк, електромонтери Сергій Павлик, Дмитро Горшков та Юрій Черниш. Тож, доводиться працювати і за них, і за себе. Стараємось. Не підводимо хлопців. Чекаємо з нетерпінням їхнього повернення. І з дня - у- день, вночі та у вихідні дні старанно, вчасно і якісно виконуємо свої виробничі завдання, розуміючи ті обставини, що нині є у державі. Безпосередньо шукаємо місця пошкодження кабельних ліній електрообладнання, випробовуємо обладнання електропідстанцій, трансформаторів, робимо заміри опору ізоляції й контурів заземлюючих пристроїв, проводимо тепловізійний контроль з виявлення дефектів на обладнанні для того, щоб запобігти пошкодженням і швидко вивести в ремонт обладнання і менше було відключень електропостачання. Хочу подякувати нашій компанії, яка забезпечує умови роботи у такий нелегкий час. Попри брак коштів, робочої сили, затримку виконання інвестпрограми з прокладання нових кабельних ліній, наша компанія все одно знаходить усі можливості та розуміння того, аби ми могли працювати і давати людям світло. Як не складно, але відновлення застарілих з віком електромереж потроху відбувається, впровадження нових технологій триває, скажімо, проводиться заміна масляних вимикачів на вакуумні та інше. Дуже вірю, що настане час мирної праці, повернуться усі наші колеги- захисники і буде покращення в усьому! Щиро дякую Богу, що є здоров’я, що можу давати користь компанії, людям, сім’ї. Дякую колективу ВМЕМ та загалом АТ "Вінницяобленерго" за віру в енергетиків. Хай вона ніколи не згасне, а ми, енергетики, точно не переведемося! - поділився своїм щоденним, наболілим і важливим для усіх нас, обленергівців, Олександр Захарчук.
