Про наших колег - бджолярів

Чимало наших енергетиків мають захопливе і дуже корисне для здоров’я хобі - займаються бджільництвом. Хочемо розказати, зокрема, про двох з них. Це брати Колубаї – директор СО "Вінницькі центральні ЕМ" АТ "Вінницяобленерго"Микола Колубай та диспетчер ЦДС АТ "Вінницяобленерго" Павло Колубай. І для них бджільництво – це вже більше, ніж хобі, що дає наснагу, духовну рівновагу і задоволення. Це вже велика любов з мистецтвом і наукою водночас.

Захопилися тим у дитинстві, коли щоліта у канікули їздили до діда на Київщину.

«Там вперше і меду спробували, і бджоли не сказати скільки разів перекусали... І так науці тій по-тихеньку навчалися. Загалом і по маминій, і по батьковій лінії у нас батько, діди та прадіди займалися бджільництвом. Тож, так би мовити, по роду написано. Брат Павло раніше почав тим займатися, тримає тепер пасіку у селі Березіно з 65-ма вуликами. А я – трохи пізніше. І тепер у селі Івча маю дві сотні вуликів», - поділився Микола Васильович.

Про секрети бджолярської справи брати Колубаї можуть розповідати годинами та із захопленням, а про своїх смугастих медоносок – із любов’ю.

«Для мене бджолиний вулик – це особливе господарство. Це ціла держава в державі. Достатньо витягти дві рамки і я вже знаю, що відбувається у цій бджолиній сім’ї. А там - настільки врегульований порядок, настільки ідеальна чистота, що людям треба повчитися! Кожна комашка виконує свою особливу функцію. Є бджоли-розвідниці, бджоли-охоронці, а ще розплідники, годувальниці, збиральниці, супроводжувальниці. Та головна серед них – королева-матка, яка відповідає за примноження чисельності. Бджолина сім’я налічує близько 60-80 тисяч комашок. Вік робочої бджілки – лише 45 днів. За такий короткий час трудівниця встигає зібрати лише пів чайної ложки меду», - додав ще Микола Колубай.

І Микола Васильович, і Павло Васильвич визнають, що догляд за бджолами – це складне хобі, бо потребує неабияких знань, дисципліни, регулярності і, звісно, часу. Бо уявлення про те, що бджільництво це сезонне заняття – не вірно. Робота на пасіці триває цілий рік. А займатися тим доводиться переважно у вихідні дні, у вільний від основної роботи час. Допомагають трохи і діти з дружинами. У травні починається інтенсивна робота і бджіл, і пасічників. Влітку – медозбор, а ближче до осені – вже й активна підготовка до зими. Це означає скоротити і правильно сформувати бджолине гніздо, підкормити, утеплити і т.д. Роботи знову вистачатиме. І брати Колубаї справляться з тим на найвищому рівні. Власне, по- іншому і не можуть: що на основній своїй роботі, що на пасіці. Звикли працювати вправно, чітко, сумлінно, мов ті бджоли.

Щодо меду Колубаєвського, то він – найзапашніший! І ним не торгують, а щедро роздають усім добрим людям - рідним, друзям, колегам, знайомим, сусідам і обов’язково нашим бійцям – захисникам. Із задоволенням пригощають і примовляють: «Хай усі смакують на здоров’я, сповнюються силами, а бджоли ще нанесуть, аби тільки скрізь було без війни!»