Наші професіонали

Він з династії енергетиків. Зростав із щоденними розмовами про неї, які велися у родині. Не злічити скільки разів дитиною забігав на роботу до батька, Миколи Михайловича Полонського, який все життя віддав енергетиці і працював диспетчером Могилів-Подільських мереж. Цікавився, за усім спостерігав. Тому, каже, не складно було із вибором професії.

- Звісно, енергетика. І робота у цій сфері для мене розпочалась у 1983 році, у рідному районі, а саме з чергового диспетчера підстанції Немія 110/10 кВ Могилів-Подільської дільниці підстанцій та повітряних ліній. Потім перевели на підстанцію Могилів – Подільська. Паралельно навчався на заочному відділені енергетичного факультету Вінницького політехнічного інституту. Після закінчення вузу та отриманням фаху інженера - електрика став працювати провідним інженером дільниці підстанцій повітряних ліній. А далі – начальником південного району високовольтних електромереж, потім заступником головного інженера, головним інженер Могилів-Подільських мереж. З 2021 року і до нині працюю старшим майстром Служби підстанцій 35 кВ і вище Могилів-Подільської дільниці підстанцій 35 кВ і вище.

Розповідає, що робота високовольтників - це, насамперед, дуже велика відповідальність. Треба завжди бути уважним, вчитися, дбати за техніку безпеки, особливо дбати за людей, адже робота на високовольтному обладнанні дуже складна і небезпечна.

- Як старший майстер несу відповідальність за три бригади, які обслуговують Шаргородський, Муркуриловецький, Ямпільський, Жмеринський, Могилів-Подільський та Чернівецький райони області. Ми обслуговуємо високовольтне обладнання підстанцій. Нині, коли війна, багато часу займає робота щодо захисту наших об’єктів.

Пригадує, що за усі роки праці - багато було всього. І ніколи не було просто.

- Особливо, у 2000 році, коли льодова стихія майже повністю знищила лінії мереж 110 кв Шаргородського та частково Могилів-Подільського районів. Майже місяць були без світла. Опори, проводи – все лежало поваленим на землі. Робота не припинялася ні вдень, ні вночі.

В’ячеслав Миколайович розповідає про свою роботу та роботу колег із неприхованою любов’ю.

- Так, це правда. Щодня їду на неї із великим задоволенням. І так має бути у кожної людини. Без бажання працювати там, де ти себе знайшов – то ж яке життя? За всі роки своєї праці жодного разу не пошкодував, що обрав саме такий професійний шлях. Мені на моїй роботі завжди комфортно. Дякую долі, що відбувся у професії. Що довелося працювати з професіоналами своєї справи, які вплинули на моє становлення.

У 29- День народження нашого Товариства хочу побажати усім її працівникам закінчення війни, гарного здоров’я, успіхів, мирної та безпечної праці.